Минає 40 років із моменту, коли мирний атом перетворився на некеровану стихію, а тиша весняної ночі була розірвана катастрофою, відлуння якої світ відчуває й досі.

Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять жертв Чорнобильської трагедії. Весняні квіти лягли до холодного граніту — як символ вдячності й скорботи за тими, для кого весна 1986 року стала останньою.

Ми віддаємо шану героям-ліквідаторам — пожежникам, медикам, військовим, інженерам, які першими стали на боротьбу з невидимим ворогом. Вони діяли не заради нагород — вони рятували життя, країну і майбутнє наступних поколінь.

Чорнобиль став гірким уроком для всього людства — нагадуванням про відповідальність, ціну помилок і крихкість життя.

Сьогодні, коли Україна знову змушена відстоювати свою свободу та безпеку Європи, подвиг ліквідаторів набуває особливого значення. Їхня мужність і самопожертва є символом незламності українського народу.

«Мирний атом став війною, де ворогом був невидимий пил. Але людська мужність виявилася міцнішою за бетон і свинець».

Низький уклін усім героям-ліквідаторам.
Вічна пам’ять тим, хто віддав своє життя, захищаючи інших.

Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.