Народився 08 березня 1980 року у селі Андріївка, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області.

Початкову освіту отримав в 1995 році в Андріївській початковій середній школі, повну середню освіту отримав в 1997 році у Водянській середній школі.

З весни 2015 року знаходився на російсько-українській війні.

Служив у 20-му окремому мотопіхотному батальйоні 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».

У 2019 році перевівся в 35-ту окрему бригаду морської піхоти, розвідник. Пройшов такі «гарячі» точки, як Мар'їнка, Піски, авдіївська промзона, Трьохізбенка, Гранітне.

Проходив службу на посаді командира бойової машини–командира відділення.

13 – 16 липня 2020 року загинув в населеному пункті Зайцеве, Бахмутського району, Донецької області.

Ярослав був у групі з саперів та представників СЦКК, які вирушили забирати тіло командира розвідувального взводу Дмитра Красногрудя, що підірвався на міні.

В евакуаційній групі, яку спорядили 13 липня, сержант Журавель слідував, коли російські терористи почали обстрілювати групу евакуації, незважаючи на «режим тиші», узгоджений через ОБСЄ.

Опісля обстрілу поранений Ярослав залишився на полі бою без допомоги. Три дні поспіль росіяни не давали проводити пошукову операцію. Спочатку його бачили із дрона української розвідки, однак вже приблизно 16 липня стало зрозуміло, що сержант загинув від поранень. 21 липня тіло сержанта було передано на контрольовану урядом України територію.

Похований 23 липня 2020 року в селі Андріївка, Верхньодніпровської міської територіальної громади, Кам’янського району, Дніпропетровської області.

Нагороджений: медалями «За військову службу Україні», «За хоробрість в бою», «За жертовність і любов до України», «За відвагу», «За оборону рідної держави», «Захиснику Дніпропетровська від сепаратизму», «За службу в розвідці», знаком народної пошани «Хрестом Архістратига Михаїла «За відвагу»», орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), нагороджений посмертно медалями: «За службу державі» та «Слава Україні».