Позивний: «KARSON»

Руденко Олександр Васильович

Звання: Старший солдат

  • Біографічна довідка

Народився 12 квітня 1973 року в місті Верхньодніпровськ, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області.

Навчався  у Верхньодніпровській середній загальноосвітній школі № 3, яку закінчив у 1989 році.

Продовжив своє навчання у кулінарному професійно-технічному училищі міста Дніпродзержинська з 1989 по 1991 рік.

Працював охоронцем в селищі міського типу Магдалинівка, Дніпропетровської області, з 2011 року до дня мобілізації.

09 лютого 2017 року добровільно став на захист Батьківщини. Ніс свою службу в населеному пункті Старобільськ, Луганської області, у складі оперативно-тактичного угруповання «ЛУГАНСЬК», яке залучалось та брало безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах      проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

В 2018 ріці був зарахований в склад оперативно-тактичного угруповання «ДОНЕЦЬК» населений пункт Успенівка, яке залучалось та брало безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення,   перебуваючи безпосередньо в районах      проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

На протязі 9 років віддано служив у складі 93 ОМБр, зараз це славнозвісна А1302 Холодний Яр.

Олександр був дуже сміливим чоловіком.

Не  раз був сам поранений.

Не  раз виносив побратимів з поля бою.

Не  раз дивився смерті в очі.

З 2018-го року після поранення мав на правій нозі гомілковостопний протез, але  не відмовився жодного разу виходити на «нуль». Не залишив своїх побратимів, повертався у стрій і продовжував на нулі захищати Рідну Неньку Україну до останніх хвилин свого життя.

У липні 2025 року був переведений на посаду стрілець-снайпер 1-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти 1-го мотопіхотного батальйону військової частини А1302.

У серпні 2025 року на черговому виході Олександр ледь не загинув. Отримав чергову контузію,  лікувався, ходив на милицях і далі продовжив служити.

Протягом останніх трьох місяців, Олександр постійно збивав ворожі FPV, прикривав небо над побратимами від  дронів противника. За це хлопці почали його називати "Сашка-прикривашка".

21 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Миколайпілля, Краматорського району, Донецької області, о 06:40 противник здійснив удар FPV- дроном на оптоволокні по машині, в результаті чого Олександр загинув миттєво, не доїхавши до позиції.

Поховали Воїна 28 січня 2026 року на Алеї Слави центрального кладовища міста Верхньодніпровська, Верхньодніпровської міської територіальної громади, Кам’янського району,  Дніпропетровської області.